18.07.2013 09:06
Без обмежень
141 views
Rating 5 | 2 users
 © Адам Буткевич

Я просто боюся

Я бачив порожнечу,

кликала вона мене.

Обіймала плечі,

і до долу й зараз гне.

Я боюся моря,

не солоної води,

темряви її безодні,

мені по морю не піти.

Я небо вже ненавиджу,

не перший рік.

Мене воно вбиває.

Коли сижу,

серце колить в бік,

за тих кого немає.

Я тікаю від близьких,

бо вони зникають.

І серед стін кригких

сам страждаю.

Я ненавиджу самотність,

-коли людей багато.

Свою непотрібність,

гірко відчувати.


Я на смерть давно чекаю,

вона не лякає.

На останок поп`єм чаю,

й хай забирає.






Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.07.2013 00:29  Каранда Галина 

серце в бік мені якось не пішло, а так - непогано. Вкінці пригадалося чаювання Аліси в Задзеркаллі... 

Публікації автора Адам Буткевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо