Я просто боюся
Я бачив порожнечу,
кликала вона мене.
Обіймала плечі,
і до долу й зараз гне.
Я боюся моря,
не солоної води,
темряви її безодні,
мені по морю не піти.
Я небо вже ненавиджу,
не перший рік.
Мене воно вбиває.
Коли сижу,
серце колить в бік,
за тих кого немає.
Я тікаю від близьких,
бо вони зникають.
І серед стін кригких
сам страждаю.
Я ненавиджу самотність,
-коли людей багато.
Свою непотрібність,
гірко відчувати.
Я на смерть давно чекаю,
вона не лякає.
На останок поп`єм чаю,
й хай забирає.
