Небесний двобій
з рубрики / циклу «Муза»
Небо було ніжно-бірюзове, чисте, тільки в центрі повільно пливла хмаринка, забарвлена у рожеве згасаючим сонцем. Вона нагадувала вітрило. Вітер неспішно гнав її на захід, розвіваючи краї.
Раптово навпроти почав підніматися літак. Він лишав за собою довгу білу смужку, не дуже широку, яка складалася з двох частин, теж забарвлену рожевим сонцем. Літак линув назустріч хмарі. Вітер несподівано стих; хмарка зупинилася і стала чекати.
Літак летів просто назустріч хмарі. Ближче… Ближче… От зараз вже перетне чарівне вітрило, наче стріла, прорве це красиве полотно. Хмарка знову зарухалася, почала підніматися дещо вище і запобігливо ховала краї, коли вони раптово виривалися із загальної маси.
Це був наче двобій природи і людини. Зіткнення було неминуче.
Ще трішки… Мить… І літак перетнув межу.
Але він зовсім не пошкодив хмару. Виявилося, що він летів набагато нижче. Картина в небі нагадувала 3D-фільм. Спокійно вгорі пливла рожево-червона хмаринка, а внизу літак описував дугу, лишаючи по собі довгу білу смугу з двох частин.
У двобої людини і природи перша не пошкодила другу, бо… Природа виявилася вище.
прикольно))))))) а якби літак летів понад хмарою - який би висновок був???? а якби влетів у хмарку????