Небесний квітучий мотив
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Небо, насуплене млою туманною,
Скніє, підперте тополями голими.
Місяць засмучений марить завіями,
Заціпенівши за хмарними згустками.
В снах не ятри марний холод оманою,
Бо за снігів зазіханнями кволими
Збуджена взимку тремтливими мріями
Квітка чарівна нуртує пелюстками.
Спрагла устами, зігріта долонями,
Зніжена сну палахкими туманами,
Сполохом зоряним квітка дарована
Знов пломенить нам щось зопалу згублене.
Пуп’янок ночі, розбурханий скронями,
Мліє пелюсток ривками духмяними.
Чуєш? Принишкла й зима, зачарована,
Зорями всипала небо насуплене.
