Літак
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Літак летів.
Гроза ішла до бою.
Краплини сліз небесних рвались вниз.
Не дорожили льотчики собою,
Вели без сну людей і механізм.
Літак боровсь.
І не впадав в безсилля.
Крило було у дикому вогні.
Симфонія людського божевілля
Ревла у надземному двигуні.
Літак страждав.
Від опіків і болю.
Так рвавсь у небо, як в останній бій.
Обличчя в вікнах підкорились долі,
А екіпаж губився сам не свій.
Літак вже падав.
Били в ніч краплини.
Вологий шлях лишали десь на склі.
І тільки раз лиш схлипнула дитина,
Вже зовсім-зовсім близько від землі.
І небо стало синє. І розмите.
Смуга смертельна в хмари відійшла.
Один уламок, знищений, побитий
Проткнув у полі дерево життя.
