Аврорина жовтушка
з рубрики / циклу «Літо»
У зайчика – великі довгі вушка.
Але це знає весь людський загал.
А знаєте, аврорина жовтушка
Нахабно поїдає астрагал…
От будуть в небі падати комети,
Пройдуть роки – як зайчика стрибок,
А в нас не буде жодного букету.
І хворим теж не вистачить квіток.
Ви скажете – понищити це диво?
Прошу, біжіть, збирайте у росі!
Але метелик – рідкісний. Красивий.
Чому вже й не пробачити красі?
Отак живемо – гарним пробачаєм,
Втрачаємо від цього – й живемо.
Я напою вас з астрагалу чаєм,
А надворі буде іти тепло.
Погладьте у зайчиська довгі вушка,
Несіть красу природи на загал!
Ви знаєте, аврорина жовтушка
Навряд поїсть усенький астрагал.
