15.07.2013 20:52
18+
216
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

З присвятою

З присвятою

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Ну не буду як всі – і гаразд.

В мене дощ є, тебе там не треба.

В мене зорі є,  місяць. І час.

І велике незвідане небо.


Ну не буду як всі – ну так що?

Народитися мала раніше?

Гомо сапієнс, - просто на зло!, -

Не бувають миліші й добріші.


Ти – хороший. Ти маєш мету.

Я … здалека… це дуже ціную.

Ну така я. Іду по життю.

Я сама свою сутність будую.


Я сама кудись йду… Не вперед.

Може, справді ходжу я кругами.

Бо людиною бути – не мед.

Люди рідко говорять з вітрами...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.07.2013 14:14  Тетяна Чорновіл => © 

А хто говорить з вітрами?

 15.07.2013 22:34  Наталія Сидорак => © 

Клас! якраз сьогодні зачепили тему, що, здавалося, при таких можливостях для саморозвитку, як зараз - людство мало б процвітати... А ми тільки злішаєм та деградуємо... Замуровуємо себе в асфальт і бетон... І забуваєм, хто ми...

 15.07.2013 22:24  Сашко Новік => © 

цікаво

 15.07.2013 20:51  Каранда Галина => © 

це точно, не мед... чудовий вірш.

 15.07.2013 15:24  Світлана Рачинська => © 

А хтось таки пробудив ) Це відчутно. Гарно, Оля!!!