31.07.2013 09:49

для всіх

580

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Повернення з Карпат

з рубрики / циклу «Про долю»

Позаду Карпати, дорога до хати,

Серце щемить, шкода залишати,

Душа, мов та птаха, туди б полетіла,

Туди, де Говерла, найвища вершина.

Там ближче до Бога, до вічного раю,

Почуй мене, Боже, тебе я благаю,

Почуй цю молитву, щире каяття,

Дуже вже грішне наше життя.

Блуд, мов павук, сповив Україну,

Впину немає, снує павутину,

Храми будують, мов линуть до Бога,

Та дуже в багнюці чомусь та дорога.

Тут помолився, там обікрав,

Грошима торбину щільніше напхав,

Вона все по швах, тріщить та тріщить,

Народ, мов камінний він потерпить.

А скільки терпіти, досить знущання,

Найми дістали, поневіряння,

Почуй мене, Боже, тебе я благаю,

Твій суд справедливий я добре це знаю.

Пошли Україні добробут та славу,

Щоб ми раділи за нашу державу,

Дорога додому, дорога до хати,

Уклін вам низенький казкові Карпати.

Карпати,