Син ледащо

з рубрики / циклу «Про долю»

Каже мама, годі, сину,

Гнути з батьком нам вдвох спину,

Йди вже, сину, працювати,

Досить вже байдикувати.

Той ліниво потягнувся,

На всі зуби посміхнувся,

Годі я напрацювався,

Не лінився, постарався.

Щоб розвагу, якусь мали,

І по ночах менше спали,

Змайстрував для вас онука,

Ось і буде вам наука.

Щоб надалі не бурчали,

Назавжди запам’ятали,

Працював я так завзято,

Щоб зробити для вас свято.

А, як будете бурчати,

Буду далі працювати,

Щоб вас жаба не душила,

Є ще в мене в тілі сила.

м. Славута,

Візьміть участь в обговоренні

А невістка мабуть на другому дивані потягається! )) Ну що ж, нехай мама з татом до смерті волочать те ярмо, коли так викохали! Маю такі приклади з життя! ))) Реалістичний вірш!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ