Зуби

В Анатолія біда випали всі зуби,

Сидить журиться бідняка, що це далі буде.

Каже баба: - не журися, біда не велика,

Аби нам Бог не послав більшого ще лиха.

Вставиш челюсті вставні будеш хіпувати,

- Досить бабо твоїх жартів, досить кепкувати.

Навів в роті ладу, всі зуби рівненькі,

Посідали на порозі, обоє раденькі.

- Йдемо діду вже до хати, вечеря скипіла,

Я для тебе все смачненьке сьогодні зварила.

Як поїли пішла баба вже лягати спати,

А дід сів собі газету трохи почитати.

Щось не спалось нові зуби довго роздивлявся,

Лиш під ранок вже зморився, пішов спати вклався.

А коли відкрив він очі, щось погане снилось,

Де це челюсть він поклав? - в голові крутилось.

Туди-сюди покрутився, вискочив із хати,

Баба вибігла за ним давай вдвох шукати.

Йшли по дідових слідах, усе обшукали,

Що робити далі їм голову ламали.

- Може діду проковтнув ти ті кляті зуби?

А як заворот кишок через челюсті ті буде?

Іди діду у лікарню, іди не барися,

Що у тебе там у шлунку швидко розберися.

Як прийшов дід у лікарню, розказав про лихо,

Лікар кліпає очима, тоді каже тихо.

Будемо світити, ми вашого шлунка,

Отака у голові є у мене думка.

Сам моргає медсестрі, душиться від сміху,

- Не хвилюйтесь, якось ми зарадимо лиху.

Просвітили - не знайшли, лікар все сміється,

- Треба нову челюсть діду, мені так здається.

Телевізора частіше вам треба дивитись,

Тоді може перестанете даремно журитись.

Там «корегу» рекламують - дуже славна штука,

Хвилюватися не будете йде вперед наука!