Твоєї зваби мигдалевий присмак
Іду до неба віршами і снами.
Ти білий шлях пролив у каву ночі.
Там зорі місяць у обійми манить,
І спокушає на солодкий злочин.
Мені до тебе – тисячі зупинок,
І кілька вічностей… Будую храми
Для мрій, таких медових і перлинних.
Із рим і рун складаю орігамі.
Твоєї зваби мигдалевий присмак
Шовковить кожну часточку повітря.
Бажання захлинаються у римах,
Твій погляд, ніби зоряна палітра…
Мені до тебе – крик… і кілька воєн…
Спокуси-сни збираються у зграї.
Тавро щемить на серці невигойне.
Лиш сумнів-меч візьму… але програю!..