Зупинись, чарівна мить...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Засмутилась осінь золота,
Скапуючи п’янко в келих часу.
Не відразу, часе, не відразу
Пий напою шелестку окрасу
З присмаком опалого листа.
А пригуб неспішно ще і ще
Зваби мелодійно-дощової
В листопаду вітрянім розвої.
Крізь прогнози стужі снігової
Хай ковтками спогаду впече.
Хай тремтять осіннім листям скрізь
Відчуття, оголені на вітрі,
І в небес захмареній палітрі
Дощові мелодії нехитрі
Мжичать ноти з холодом униз.
Календарна істина проста
Виступає, звісно, різко проти
Часу передзимньої марноти,
Та ковтком останнім насолоди
Мить чарує осінь золота.
