04.08.2013 16:47

для всіх

168

7 | 7

 © Каранда Галина

Вірш

з рубрики / циклу «портальне»

Я вже наїлася віршів!

Своїх, чужих, - яка різниця.

Не через них мені не спиться…

Чужих розмов, образ, амбіцій, 

Нездар, ПОЕТІВ-дефініцій, 

Поетів – просто, й на трибуні, 

У табуні, на шпильках, в чунях…

І видатних, і невідомих, 

Близьких, далеких і знайомих, 

Талановитих, і не дуже, 

Улюблених, а чи байдужих

Мені…наїлася усіх…

Душі затоптаний поріг…

Я таємниць чужих наїлась, 

Хоч в сповідальню й не просилась, 

Нікому в дружбі не клялася

На перехрестях… хай їй трясця…

Не раз була камінням бита

За щирі спроби чесно жити…

Не раз горіла між вогнів…

Я вже наїлася віршів…

Писатиму, коли не спиться, -

Від них не в змозі відректися, 

Читатиму, бо я ж ще тут, 

В полоні добровільних пут…

Та не тягніть мене, будь ласка, 

В світи свої… то – ваша казка, 

У мене ж казка є своя…

Не пижусь я до солов’я, 

То і не ждіть від мене співів

У такт… і, щоб там хор не вивів, 

А я - скажу, коли захочу, 

А не захочу – то й промовчу…

Та головне – щоб поза очі

Те ж саме, що і очі в очі…

Однак, це, мабуть, забагато

Прошу, руйнуючи загати.

На міцність міряю мости, 

Хитаючи свої світи…

Що не відвернеться – те й є

Надійне, справжнє і моє…

Бо ж, як не дивно, є ще люди

Яким я вірю…й не забуду, 

І йтиму знов до них сюди

Крізь тонни литої води

Й огиду до красивих слів…

Хоч я наїлася віршів…

Лубни, 4.08.13