Серпневі зорі з неба трусить ніч,
У пелену збирає хмарну,
І в світанкових тінях протиріч
Росою струшує з трави.
В дощах солодких перестиглих зір
Не мрій про втечі спробу марну
Полинь в мелодії ласкавий вир
І щастя зоряне злови!
На блюзу позначці спинився час
У ночі ніжному безсиллі,
А саксофон тужливо манить нас
В стрімку безмежності межу.
Злечу в рясному зорепаді мрій
На блюзу зоряного хвилі
У піднебессі снів, коханий мій,
Тебе на танець запрошу.
Легеньким доторком рука в руці,
Хитнувся стан твій у поклоні.
Лиш нам лунають дивні чари ці
Крізь вир думок: – Повір… Повір…
У ритмі танцю – серце десь між хмар
Пульсує в ночі звуки сонні,
Відлунює твого цілунку жар
На смак пекучих стиглих зір…
