День народження
(наперед)
Розгубила всі квіти
Моя зачарована осінь.
Зранку витрясла душу – надвечір візьметься іще.
У шовкових тополь
Дивним вітром
Обрізала коси,
І віддала навіки холодному світу…
Мене.
Я прокинулась вранці – як спала вже тисячу років.
Волелюбні дощі підіймали бунти парасоль.
А мені було жаль
Тих даремних, невипитих соків,
І підстрижених вітром осіннім шовкових тополь.
Волелюбні дощі
Маскувались під заспані роси,
Або димом холодним
Підхоплювали
Листопад.
Надворі в закапелках ховалася вистигла осінь –
Ну ніяк не хотіла віддати цю душу назад.
