22.08.2013 11:33

для всіх

2114

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

ЛАГІДНІ ЦІЛУНКИ ЛІТА

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Сяйнуло сонцем літо на світанні,

Розніжилось у променях краси,

Цілунки свої лагідні останні

Знайшло в холодних крапельках роси

Й само замилувалось дивиною.

Мов зайчик сонячний, роси відлуння кожне

У перестигле скапує зело,

Та десь взялося відчуття тривожне

Тягучого туманного «пройшло»

І вдалеч кличе піснею сумною.

Росою впившись серед трав духмяних,

Сюрчить прощальну коник-стрибунець,

А літо в райських яблучках рум’яних

Дивується: – Хіба це вже кінець?

– Кінець… – зітхає осінь десь луною.