26.08.2013 10:47

для всіх

281

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

ПОДИХ ГРОЗИ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Ледь-ледь відчутним подихом грози

Насичене повітря над рікою,

Що вдалеч плине стрічкою в’юнкою,

Берегового сповнена спокою

Й небесної похмурої краси.

Рвучкого вітерцю невинна гра

Гладінь ріки в легенькі вбрала брижі,

А хмари грізно скупчилися в тиші,

Аж до води злягли, усе темніші –

Ось-ось линуть дощем, мов із відра.

Шле вітер розколиханій траві

З громами гроз озонові привіти.

В поривах вітру молочаю квіти

Ясніють сонцем через хмар просвіти

І ловлять перші краплі дощові.

Ще мить – і будуть пити досхочу

Даровану небесну крапель втіху.

Та поки навіть час принишк від бігу,

Ріка лиш вдалеч плине тихо-тихо

В очікуванні шелесту дощу.