Присвячено
За те, що до минулого наважилась повернутись подумки –
стою я тепер перед вами навколішки
і розуміння вимолюю.
Не за себе – за нього в господа прошу.
Двічі я була бита людськими прокльонами –
все собака зализала.
Бувало защемить десь,
то все листками списаними обкладалася,
а тепер гаряче від слів сплетіння
і дим чорний валить з комина.
Коли його на цілий світ міняла –
світанками кавовими втішалася,
а зараз душу б на склянку спокою виміняла,
та не в ціні душа докорами вижерта.
Пофарбую волосся у фіолетовий,
одягну вуста рожевовсміхнені –
і з погляду стороннього ніхто не побачить
зморшки глибоко сховані.
Так от про «навколішки».
По суті,
він не зобов’язаний знати
наскільки я вразлива
до зради духовної
і підлості
нелюдської.
Київ, 02.09.2013
