03.09.2013 13:15
для всіх
313
    
  10 | 10  
 © Недрукована
Присвячено

За те, що до минулого наважилась повернутись подумки

стою я тепер перед вами навколішки

і розуміння вимолюю.

Не за себе – за нього в господа прошу.

Двічі я була бита людськими прокльонами –

все собака зализала.

Бувало защемить десь,

то все листками списаними обкладалася,

а тепер гаряче від слів сплетіння

і дим чорний валить з комина.

Коли його на цілий світ міняла –

світанками кавовими втішалася,

а зараз душу б на склянку спокою виміняла,

та не в ціні душа докорами вижерта.

Пофарбую волосся у фіолетовий,

одягну вуста рожевовсміхнені –

і з погляду стороннього ніхто не побачить

зморшки глибоко сховані.

Так от про «навколішки».

По суті,

він не зобов’язаний знати

наскільки я вразлива

до зради духовної

і підлості

нелюдської.



Київ, 02.09.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.02.2016 12:49  Тетяна Чорновіл => © 

Щастя Вам, кохання і натхнення бажаю!

 06.09.2013 00:48  Наталія Сидорак => © 

Боляче... дуже сильно передано емоцію...

 05.09.2013 23:40  Деркач Олександр => © 

Дуже...

 04.09.2013 09:38  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Збудило уяву! Чудово написано!

 04.09.2013 01:08  Каранда Галина => © 

драматична постановка вийшла. -  до мурашок. а якби ще й голос автора з інтонаційними переживаннями - - було б до сліз, мабуть. а кінець мені ще й актуально зараз, шарахаюся від підлості. так що, Віка - зачепило.

 03.09.2013 15:43  Ем Скитаній => © 

хвилююча сповідь...

 03.09.2013 13:13  Тетяна Белімова => © 

Віка... Вразила твоя мова. Ти вмієш видобути слова. Потрібні слова, аби описати такий важкий душевний стан. Межовий стан.
Для мене прозвучало, як монолог зі сцени.

 03.09.2013 13:12  Сашко Новік => © 

Класно, Маяковського нагадало, особливо там де обмін =)

 03.09.2013 12:32  Ірина Затинейко-Михалевич 

чесно кажучи, цілий твір, видається мені, до останньої крапки пронизаний гідністю...так...саме нею...і ще багато чим - але це виокремлюю особливо!

 03.09.2013 12:13  Ірина Затинейко-Михалевич 

Ого....настільки пронизливо...і з такою гідністю ЛГ встає навколішки, що хочеться Твоєму Твору аплодувати!!!!

 03.09.2013 12:06  Володимир Пірнач => © 

Сильний і важкий текст.
Про вуста дуже шикарно написала.
Плюсую.

 03.09.2013 12:05  Світлана Рачинська => © 

Останні рядки, як карб на тій невмирущій пам"яті. Достойні слова, болісливі і сильні.