03.09.2013 13:15
for all
248 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Недрукована Присвячено

За те, що до минулого наважилась повернутись подумки

стою я тепер перед вами навколішки

і розуміння вимолюю.

Не за себе – за нього в господа прошу.

Двічі я була бита людськими прокльонами –

все собака зализала.

Бувало защемить десь,

то все листками списаними обкладалася,

а тепер гаряче від слів сплетіння

і дим чорний валить з комина.

Коли його на цілий світ міняла –

світанками кавовими втішалася,

а зараз душу б на склянку спокою виміняла,

та не в ціні душа докорами вижерта.

Пофарбую волосся у фіолетовий,

одягну вуста рожевовсміхнені –

і з погляду стороннього ніхто не побачить

зморшки глибоко сховані.

Так от про «навколішки».

По суті,

він не зобов’язаний знати

наскільки я вразлива

до зради духовної

і підлості

нелюдської.



Київ, 02.09.2013

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.02.2016 13:02  Тетяна Чорновіл => © 
 18.02.2016 12:59  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам, Тетяно! Дуже-дуже! Не заходжу сюди - бо часу зовсім немає. Ще іноді зазираю когось почитати і швиденько назад - працювати. Але, кажуть не той вже наш Портал.. Попросили (!) окремих авторів звідси.
Хай там як, а мені приємно дуже, що ще хтось пам’ятає і про мене. 

 18.02.2016 12:49  Тетяна Чорновіл => © 

 Вітаю Вас з Днем Народження!!! Вибачте, що з запізненням, буваю на Порталі не часто. А Ви щось взагалі пропали. 

Щастя Вам, кохання і натхнення бажаю!

 06.09.2013 00:48  Наталія Сидорак => © 

Боляче... дуже сильно передано емоцію... 

 05.09.2013 23:40  Деркач Олександр => © 

Дуже... 

 04.09.2013 12:46  © ... => Дебелий Леонід Семенович 

Дякую, Леоніде) 

 04.09.2013 12:46  © ... => Каранда Галина 

Дякую вам за такі слова)
До речі, ніколи не читала своїх текстів вголос.
Якось пробувала начитувати для радіо новину про те, як вовки нападали на селян - оператор мене дуже сварив)) 

 04.09.2013 09:38  Дебелий Леонід Семен... => © 

Збудило уяву! Чудово написано! 

 04.09.2013 01:08  Каранда Галина => © 

драматична постановка вийшла. -  до мурашок. а якби ще й голос автора з інтонаційними переживаннями - - було б до сліз, мабуть. а кінець мені ще й актуально зараз, шарахаюся від підлості. так що, Віка - зачепило.

 03.09.2013 18:19  © ... => Тетяна Белімова 

Пасибі за такий відгук!
Цікава ідея про монолог)
Може так і було все.. 

 03.09.2013 18:17  © ... => Олександр Новіков 

ого! самого Маяка!
Червонію)
Дяки, Саш) 

 03.09.2013 18:15  © ... => Ем Скитаній 

Спасибі за прочитання) 

 03.09.2013 15:43  Ем Скитаній => © 

хвилююча сповідь... 

 03.09.2013 13:13  Тетяна Белімова => © 

Віка... Вразила твоя мова. Ти вмієш видобути слова. Потрібні слова, аби описати такий важкий душевний стан. Межовий стан.
Для мене прозвучало, як монолог зі сцени. 

 03.09.2013 13:12  Олександр Новіков => © 

Класно, Маяковського нагадало, особливо там де обмін =) 

 03.09.2013 12:32  Ірина Затинейко-Миха... 

чесно кажучи, цілий твір, видається мені, до останньої крапки пронизаний гідністю...так...саме нею...і ще багато чим - але це виокремлюю особливо! 

 03.09.2013 12:29  © ... => Володимир Пірнач 

Люблю коли ти плюсуєш ;) 

 03.09.2013 12:28  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую) 

 03.09.2013 12:28  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую, Ірусь, там саме про гідність хотілося розказати 

 03.09.2013 12:13  Ірина Затинейко-Миха... 

Ого....настільки пронизливо...і з такою гідністю ЛГ встає навколішки, що хочеться Твоєму Твору аплодувати!!!! 

 03.09.2013 12:06  Володимир Пірнач => © 

Сильний і важкий текст.
Про вуста дуже шикарно написала.
Плюсую. 

 03.09.2013 12:05  Світлана Рачинська => © 

Останні рядки, як карб на тій невмирущій пам"яті. Достойні слова, болісливі і сильні.