12.10.2013 13:20
for all
189 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Ірина Червінська-Мандич

Чорні троянди

Свічка гарячими краплями скапує, тане, 

Плавиться віск, як у домні розпечена сталь

Чорні троянди, мов кров’ю заплішені рани, 

Плаче сонатою місяця білий рояль


Сонце осіннє в вікно заглядає знадвору, 

В променях, зломлених склом, розлітається пил. 

Наче волхви Балтазар і Гаспар з Мельхіором, 

Бачу зорю. Чи дійти мені вистачить сил? 


Золото, ладан і миро - дари ці для тебе, 

А на столі жде квиток в бік один - в Марракеш. 

Знаєш, пілот уже поглядом міряє небо. 

Знаєш, літак я спиню, але ж ти не прийдеш. 


Байдуже крісло чекало свого пасажира, 

Байдуже ілюмінатор дивився на світ. 

Сумно і прикро - не любе тобі моє миро. 

Чорним на біле спадає трояндовий цвіт.



Калуш, 2008

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.10.2013 13:09  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно, образно! Дуже сподобалось! 

 14.10.2013 00:23  © ... => Тетяна Белімова 

напевно ))) 

 12.10.2013 15:47  Тетяна Белімова => © 

Ціла новела вийшла)) Стільки образів цікавих, алегоричних. Літак, на який уже куплено квиток, віднесе у загірне Ельдорадо, але чи варто туди летіти? Адже він не прийде? Чорні троянди... Вони почорніли від горя?