Пілігрими

Через сотні слів

ти хотів відчути

як б´ється серце

І тобі вдавалось,

ти навіть зміг

осяйнути все це

Смакував коньяк,

як завжди один,

і виводив рими

І зникав в собі,

як зникають у темряві пілігрими

І чого б там не говорили

і що би там не було –

рвалося сонце

чи топилося волокно –

тільки вперед,

бо назад уже неможливо,

і лишатись собою –

ось що насправді важливо.

І коли тобі вже набридне ходити по воді

і грати з господом в шахи

Коли простяться усі гріхи

і повилазять крізь шкіру страхи

І коли вже не сила дертися вгору

і душу обійме втома

Повертайся –

на тебе чекають вдома.

Київ, 23.08.2013