Журба
з рубрики / циклу «Фрази»
Кує зозуля в гіллі стиха в гаї,
Комусь віншує прийдешні літа
А я журюся що весна минає,
І літа скоро промине пора...
Журюся що рокИ так плинуть...
Зі швидкістю скаженої ріки,
Що дні мої у невідоме линуть,
А я не написав найкращої строки...
Що не сказав тобі, що я кохаю,
І душу, й тіло, -навіть подих твій...
Що сумно лиш при зустрічі зітхаю,
І при розлуці знов стаю я сам не свій...
Живу і не живу, скоріше тану...
Надія є, але така хитка!...
Вже сіло сонце, в сіре небо гляну,
В гаю зозуля вже нікого не гука...
