Нестримно пхаються, але не втовпляться

з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»

Нестримно пхаються, але не втовпляться,

Спіймати хочеш – ніяк не вловляться:

Тікають, дражняться посеред ночі,

А ти стулити не можеш очі….

І так, і сяк із ними возишся

Все сподіваєшся: от-от домовишся

Вони ж кривляються все і регочуть,

Бо в хованки, бач, гратись хочуть….

Їм безпорадність твоя – розвага,

Спостерігають: а де ж відвага?

Тож хай уява не має спину,

Коли у гості приходять Рими!

Харків, 19.09.2013

Візьміть участь в обговоренні

21.09.2013 13:13 Деркач Олександр => ©

Супер))

21.09.2013 09:51 Ольга Шнуренко

І в мене так часто буває, що вірші спати заважають))))
Тоді я покидаюся і в римування забавляюся....

20.09.2013 20:37 Антоніна Грицаюк

Чудові гості,
Посидити на помості,
Милуватись, любуватись,
А під ранок розпрощатись.

20.09.2013 15:55 Чернуха Любов => ©

Так, сумно, коли довго не заходять...))

Хай приходять у гості)) і частіше)))

Розважили! ))) Дуже сподобалось!
У мене також про цих гостей є жартівливе "Сніданок для цариці" ))))

Чудово!

20.09.2013 10:02 Олена Вишневська

Натхнення Вашій уяві в обузданні Рим ;)
Прикольні у Вас Рими (на фото).

Класно, коли приходять. Це той випадок, коли їм щиросердно раді і в день і в ночі) Прикольно!!!)