ВЕЧІР
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Вечiр з неба Сонечко нишком взяв
I в торбину сивую заховав.
Внiс у хату, стомлений дуже був,
Прихиливсь до Мiсяця та й заснув.
Засвiтила Нiченька зiрочки,
Шепотiла Вечору казочки.
В хатi, мабуть, защiпки не було,
Бо з торбини Сонечко утекло.
Заспiшило травами у росу,
Задивилось в озеро на красу,
Червонiло в купелi чистих плес,
Покотилось весело до небес.
Поспи, сивий Вечоре до пори,
Тоді своє Сонечко знов бери
