Дорога в нікуди
присвячено Південній Осетії
Цитата
Стояли сірі вулички в облозі.
В густій траві ховався дикий страх.
Ступала тихо матір по дорозі,
Несла кудись дитину на руках.
Ховали десь розбомблені останки,
Лопати полоскали у ріці.
А матір йшла – і об’їжджали танки.
І кров текла в дитини по щоці.
Це вам не українська Катерина –
Синочок старший, і страшніша мить –
Уже зенітки впізнає дитина,
Уже вона від вибухів тремтить.
Було несила думати й кричати,
Пила земля з людей червоний сік.
Ішла на танки по дорозі мати –
І танки разом від’їжджали вбік.
Змішались люди, душі і машини.
Не дай же Бог побачити, коли
Червона кров, що капає з дитини,
Тече струмком любові по землі…
І жити лиш хотілось у ті ранки,
Хоч душі у полон брала імла,
Коли звертали із дороги танки,
Щоб мати із дитиною пройшла.
Дорога в нікуди вогнем горіла,
А матір йшла по спаленій землі.
І кожен впізнавав у ній Марію.
Така була у кожному селі.
А матір йшла. І силуети темні
З небес скидали часточки біди.
І кров свята орошувала землю
Кривавої дороги в нікуди.
