22.09.2013 19:06

лише 18+

454

6 | 7

 © Оля Стасюк

Дорога в нікуди

присвячено Південній Осетії

На війні немає переможців. Є вбиті і переможені.

Цитата

Стояли сірі вулички в облозі.

В густій траві ховався дикий страх.

Ступала тихо матір по дорозі,

Несла кудись дитину на руках.

Ховали десь розбомблені останки,

Лопати полоскали у ріці.

А матір йшла – і об’їжджали танки.

І кров текла в дитини по щоці.

Це вам не українська Катерина –

Синочок старший, і страшніша мить –

Уже зенітки впізнає дитина,

Уже вона від вибухів тремтить.

Було несила думати й кричати,

Пила земля з людей червоний сік.

Ішла на танки по дорозі мати –

І танки разом від’їжджали вбік.

Змішались люди, душі і машини.

Не дай же Бог побачити, коли

Червона кров, що капає з дитини,

Тече струмком любові по землі…

І жити лиш хотілось у ті ранки,

Хоч душі у полон брала імла,

Коли звертали із дороги танки,

Щоб мати із дитиною пройшла.

Дорога в нікуди вогнем горіла,

А матір йшла по спаленій землі.

І кожен впізнавав у ній Марію.

Така була у кожному селі.

А матір йшла. І силуети темні

З небес скидали часточки біди.

І кров свята орошувала землю

Кривавої дороги в нікуди.