Безсловесно?
Антоні Брет
Безмовно...(!!!)
Вона довго шукала слово, яке б окреслило силу нестерпної, непояснюваної колись нудьги за ним...
Безслідно...(???)
Вона довго замітала...Замітала...Замітала сліди...Його сліди дотиків, залишені, на завжди вдячному йому, тілі...
Безмежно...(!!!)
Вона довго вимірювала силу бажання...Взаємну силу бажання... Допоки не почула від нього "нам потрібно кохатися до самозабуття, до втрати свідомості"...
Безгрішно...(???)
Вона довго шукала виправдання своєму і його безумству, допоки не відчула згубного опіку на своїй та його душі, так раптово відчутого, який з кожною новою зустріччю покривався новими пухирцями...
Безстрашно...(!!!)
Вона довго не могла збагнути, що відбувалося з нею в ті "спільні", часто тільки вранішні, години, сповиті тисячними дотиками...
Безнадійно...(???)
Вона довго виховувала в собі безнадію, допоки, як завжди раптово, не почула "не кради в мені останнього сподівання"...
Бентежно...(!!!)
Вона довго згорала і наново сповнялась трепетом від одного тільки слова почутого, боячись з плином часу все більше себе і його, допоки не прозвучало останнє бентежне "Прощай".