«Війна та плюшевий ведмедик» — Оповідання
© Юлія Дмитренко-ДеспоташвіліВІЙНА ТА ПЛЮШЕВИЙ ВЕДМЕДИК Плюшевий ведмедик не знає страху, але і той здригнувся від вибуху. Ще в...
ВІЙНА ТА ПЛЮШЕВИЙ ВЕДМЕДИК Плюшевий ведмедик не знає страху, але і той здригнувся від вибуху. Ще в...
УРОКИ ВIЙНИ: вiн та вонаВiн проведе тебе з дитям у безпечне мiсце, а сам повернеться туди, де вибу...
Глава 1
- Дина? Какая еще Дина, мать твою?!! - Максим стоял на ступеньках веранды дома, перед ...
- Ты когда нибудь убивал человека?
Артем поперхнулся, не то от смеха, не то от удивлен...
СТОКГОЛЬМСКИЙ СИНДРОМ
- Сколько вам было лет, когда вас похитили? - 13. - И вы провели с похитите...
Сара сидела в центральном городском парке на одинокой, облезшей от краски лавочке. На улице стоял знойный июльский день. Яркое, практически белое, с небольшим оттенком желтого, солнце высоко стояло в зените. На небе не было ни единого облачка, а вокруг и малейшего намека на ветер. Обычный день. Обычная девушка. Конец это начало.
Темрява та світло. Чоловік та жінка. Всесвіт як він є.
Початок дня. Світанок, майже…
Трафік… З...
Вже майже дорослий cин, та рiшення матерi завести новi стосунки. До чого це може призвести?
Спочатку я планував зробити опис думок жертви та вбивці. Потім почув про рух жінок MeToo та переніс свою ідею на домашнє насильство. Вчора ввечері у нас у сім`ї була невеличка дискусія на рахунок маршу жінок в Україні. Тому сьогодні під впливом цієї суперечки я дописав оповідання . Звісно, вийшло не те, що я хотів, але...
Скажіть мені, чого старше покоління, зокрема політики, не чує крики молоді? Бо вони егоїсти, бо вони не розуміють, що їхні нащадки потім будуть проклинати їх... А ми звемо на допомогу, адже хочемо щасливого майбутнього у світі з нормальною екосистемою.
Троянда... Там була зів’яла троянда з її могили... Проте на відміну від попереднього разу, він не втік, а підняв її та підніс собі до очей. Ай! Чоловік випадково вколов собі палець об колючку й впустив її на підлогу. Потекла кров... Ні, не з пальця, а з зів’ялої троянди.
Хата Шкандибихи, багато убрана; по стінах вишивані рушники порозвішувані, замість лав стільці, червоною краскою викрашені. На середній стіні — двері, на праву руч — груба з лежанкою, у кутку — стіл, над столом божниця, шовковими рушниками огорнена, перед нею на ретязькові лампадка, а геть трохи далі — на ниточці голубок кружляє.
Хата Лимерихи, убога, оже до ладу прибрана. Стіни білі та рівні, образи у вишиваних рушниках, заквітчані гвоздиками, васильками, ласкавицею. З правого боку стіни — піч, з лівого — вікно, на вікні пук свіжих квіток у глеку; недалеко від вікна стіл; у середній стіні — двері.
Гай, спереду левада. На леваді попід деревом порозсідались дівчата; другі, забравшись за руки, гуляють і тихо перешіптуються. Убіга, засапавшись, дівчина.
Залізнична станція пустувала, немов остання сигарета, що постійно перекидалася із сторони в сторону, розтрушуючи тютюн по кишені.
Я ніколи не пам’ятаю за що у мене із рота вилітають зуби і тріщать ребра, проте цього разу у голові закарбувалася чітка картинка.
Герої роману сімейство Джоудів, раз по раз проходячи нові кола пекла Депресії, стають все безпораднішими, їх ряди рідіють. Вони не здаються без бою, але тим не менш повільно гинуть та розпорошуються на шляху до райських куточків з персиково-апельсиновими садами. Не маючи ради вони починають кувати нові ідеї, які все більше нагадують комуністичні.
Знайте лагідні подружжя,
коли сварка в дім зайде,
Оминаючи черкаські озера, я направлявся до чергового магазину – четвертого та останнього у місті. Це були особливі крамниці, де продавали музичні інструменти та люстри. Химерне поєднання місцевої комерції.
Історія про лісових жителів, котрі також полюбляють гарячі сосиски, алкоголь та колу. Проте вони не бажають за все це платити.
- Ну ось, Барбосе, нікому ми з тобою не потрібні. Пішла від нас наша хазяйка... З кінцями пішла.
Тер`єр сидів на колінах у чоловіка, мружачи на нього очі й раз за разом відвертаючи морду від його спиртного подиху, який було чути навіть за декілька метрів. Але з колін не злізав.
Брати наші менші, живуть своїм життям, яке, проте, нероздільле від людского.
Від вічно галасливого міста залишились лише далекі вогні багатоповерхівок та торгових центів. Остання електричка тікає від нього в безмежну, холодну ніч, розрізаючи її на дві ідеально рівні частини.
Прошу долучитися до, незвичного для нас, повсякденного життя заробітчан у Їзраїлі - дуже незвичного.
Образити можна за одну хвилину, але іноді всього життя не вистачить, щоб пробачити.
У степах хлопчиків немає.
Історія оповідання розгортається на півдні Забутої держави у 50 х роках
Історія однієї монети, що шукає відповіді на власні запитання у людському суспільстві.
Наука дивна, коли справа доходить до дослідів
Ти можеш довіряти світу, але це не врятує тебе від землетрусу.
Ти читав мені листи з війни. Увесь час, поки я лежала в лікарні.
Коли возив мене візочком по доріжкам лікарняного парку, розповідав хто там служив. Коли возив на процедури і болісну фізіотерапію, розповідав, як вдома чекали діти. Коли обколювали знеболювальним і коли везли на операції, коли відходила від наркозу і коли спала, коли просиналась і коли моє безвольне тіло напихали обідом, розповідав і розповідав.