04.04.2012 09:12
-
418
    
  8 | 9  
 © Руснак Сергій

А я кохаю безнадійно...

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

Кохання - це безперечно прекрасне почуття. Проте воно може повільно знищити людину, адже немає жодної гарантії, що воно буде завжди взаємним...

А я кохаю безнадійно,  

Щораз на фото те дивлюсь. 

І хоч із-зовні все спокійно, 

В душі я сильно так боюсь! 


Боюсь, відмови остаточно, 

Боюсь своїх бажань і мрій, 

Більше не глянуть в твої очі, 

І не почути голос твій. 


Нема спокою й сну немає, 

Коли не біля мене ти, 

І серце, наче завмирає, 

І так болить від самоти. 


Забуть не можу твої очі, 

Щораз дивлюся в них вві сні... 

І ніжний голос твій шепоче: 

"Ти тільки друг, нажаль, мені." 


І ці слова як ніж у серце, 

Ти обрізаєш мені крила! 

Коли сказала тоді все це, 

Ти саме цим мене й убила. 


Нажаль, тебе я розумію. 

Не можна серцю наказати! 

Я лиш про тебе, мила, мрію 

А ти, не зможеш покохати... 



А я кохаю, безнадійно! 

Не знаю, як без тебе жити. 

Тож буду поряд я постійно, 

І буду вічно я любити! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.04.2012 23:27  Каранда Галина 

а я про епіграф скажу... життя взагалі ніколи ні на що ніяких гарантій нікому не дає...

 04.04.2012 09:31  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш сподобався. Остання строфа не втішає, а вносить сум"яття. Адже оте "вічне" нікому не потрібне.