А я кохаю безнадійно...

А я кохаю безнадійно,  

Щораз на фото те дивлюсь. 

І хоч із-зовні все спокійно, 

В душі я сильно так боюсь! 

Боюсь, відмови остаточно, 

Боюсь своїх бажань і мрій, 

Більше не глянуть в твої очі, 

І не почути голос твій. 

Нема спокою й сну немає, 

Коли не біля мене ти, 

І серце, наче завмирає, 

І так болить від самоти. 

Забуть не можу твої очі, 

Щораз дивлюся в них вві сні... 

І ніжний голос твій шепоче: 

"Ти тільки друг, нажаль, мені." 

І ці слова як ніж у серце, 

Ти обрізаєш мені крила! 

Коли сказала тоді все це, 

Ти саме цим мене й убила. 

Нажаль, тебе я розумію. 

Не можна серцю наказати! 

Я лиш про тебе, мила, мрію 

А ти, не зможеш покохати... 

А я кохаю, безнадійно! 

Не знаю, як без тебе жити. 

Тож буду поряд я постійно, 

І буду вічно я любити!