29.09.2013 15:45
© Тетяна Чорновіл
Дискретизація квіткового сну
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Годинник в часу вимір тихо йде,
Де ніч тамує спраги сон ковтками…
Чи зможу осягнути пелюстками
Це осені безумство золоте?
Відома ночі відповідь. Проте…
Тик-так! Тик-так! Кудись зникає час
За шибкою віконної неволі
Крізь хмар незгодних шумовиння кволі
Схитнусь у сріблі місяця ще раз
І сном нічним зітхну, поки не нас…
Нас-тала мить дискретна в темноті,
На такти сну розбивши аромати.
Не вміє ніч заквітчана сприймати
Крізь такт осінні чари золоті
В безтактному світання відчутті.
