02.10.2013 01:03
для всіх
219
    
  2 | 2  
 © Інка Яцюк

Ми невільні птахи

Ми невільні птахи

На вічність закриті у клітці полону.

Боїмось самоти…

Разом із душею закрили й свободу.

Живемо у мріях

Забувши реальність, що є навкруги.

Пливем у надіях,

Чекаємо змін, що прийдуть восени.

Ми невільні птахи,

Що хочуть літати, кохати…

Ми просто птахи!

Поламані крила душі-самоти.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.07.2017 08:38  Каранда Галина => © 

 02.10.2013 09:13  Тадм 

Але ж в клітку самі себе й запихаємо!

 02.10.2013 09:04  Ольга Шнуренко 

Я вже не раз говорила, що самотність і сама - це різні речі. Сама - це одна, а самотня - це сама, навіть коли не одна... Тобто самотність - це стан душі і тільки від нас залежить, як ми себе відчуваємо...
Якщо говорити широ, то я не розумію, чому люди бояться самотності. Можливо тому що їм подобається бути залежними від когось, або вони не впевнені в своїх сила вирішувати проблеми самосстійно? Якщо головний аргумент, хто подасть стакан води в старості, то це вже архаїзм - але про це довго розповідати...
Я не захищаю самотність, я намагаюся сказати читачам, що в самотності є багато плюсів...

 02.10.2013 08:49  Деркач Олександр => © 

самоти немає, є ти і ТИ, ну на крайняк ще Бог...про реальність ніяк не забудеться, уже все перепробував...а так нормально - да, наче невільні але ж іноді ЛІТАЄМО)))