11.10.2013 17:41

для всіх

522

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Перекотиполе

з рубрики / циклу «Про долю»

Перекотиполе котилось, котилось,

Довго котилось, на мить зупинилось,

На мить зупинилось в чистому полі,

Тепер кругом простір я вже на волі.

З далекого краю вітер повіяв,

Ту мрію про волю миттю розвіяв,

Перекотиполе знов покотилось,

На зеленому лузі воно зупинилось.

Летіла ворона, його підхопила,

У темному лісі кубло намостила.

Начебто високо перекотиполе,

То не життя, а суцільне горе,

З ранку до ночі, чує лиш кар,

Немовби в вогонь підсипає жар.

Така гірка доля у перекотиполя,

Немовби воля, водночас неволя.

м. Славута,