Зустріч з коханням....
Йшов дощ сірий, і все було сумне
А ти як квітка, серед зів`ялого поля
Йшла назустріч, освітлюючи собою все довкола
Лице ясне, і очі в тебе мов зорі
І каплі сірого дощу, зробила ти прозорі
Ти посміхнулась, і вийшло сонце із за хмар
Мені здалося що весь світ ніби оживав
Я чув кожен удар свого серця
А воно як ніколи сильно й швидко б`ється
А ти все блище і сильніше б`ється серце моє
Я дивлюсь тобі в лице з якого світлом б є
Та ти пройшла, сором язливо відвернулась
І лиш на останок оглядаючись ти обернулась
Грайливо дивлячись ти посміхнулась
Але пішла. Я тоді засумував.
Ту ясну мить ніколи не забував
Чому не підійшов тоді я до тебе?
Коли дивився в очі сині як небо
* * *
Йшов час. А біль за нею по серцю б`є
Ось вже хмар нема і дощик не льє
І вже надію загубив що тебе побачу
Аж раптом ти.... душа від щастя плаче
Ти як тоді - гарна та неймовірна
І хвилини попливли для мене повільно
Я задивився на тебе як і перший раз
О Боже як довго йшов час
Але зараз, я її не пропустив
Я підійшов... погляд опустив
А вона дивилась мені ніжно в очі
Ніби щось сказати дуже хоче
Але не встигла, я взяв її за руку
Від її вуст не пролунало і звуку
І те про що думав, сказав....
Пробач..... я тебе.. покохав
Чернівці, 12:42