Ведмежі обійми

Б А Й К А

Проснувсь Ведмідь в барлозі навесні

І заревів враз з дуру криволапий -

Такі ласунки снились йому в сні,

Проснувсь, а в роті тільки власна лапа.

От й наробив він шуму на весь ліс

Й давай вже вибиратися тим часом.

От, коли б глечик меду хтось приніс -

То він взамін би дав з барлоги газу!

«Та хто ж то дасть?»- подумує Ведмідь:

«Хіба-що треба якось обдурити!»

Узяв кілок на плечі й через пліт

Пішов в бобрів поїсти попросити.

Бобри давно вже стали й на ріці

Ловили рибу, будували хату.

Ведмідь побачив рибу на шнурці

Й почав вже не просити - вимагати.

Але бобри - то дружняя сім`я

Й не дуже їх настрашив криволапий,

Прогнали бурого далеко у поля

Тай повернулись до своєї хати.

Тоді ведмідь поліз до хом`яків -

Хотів дістатись швидко до комори,

Та ті понадавали стусанів

Й пішов нізчим на пасіку він з горя.

«От тут вже» - думає - «Я поласую всмак!»

Й лишень до вулика він підійшов одного -

Як вилетить тут армія вояк!

Мало не з`їли і його самого.

Утік сердешний і в барлозі тій

Жує траву і всякую заразу,

А замість риби й меду, смокче лій

І щедро заповняє груди газом.

Мораль проста, як ясний Божий день,

Коли гуртом з`єднатись проти лиха -

То і Ведмідь присяде там на пень

Й буде сидіти і сапіти тихо!