Дятел і Соловей
Б А Й К А
Що то за шум у лісі там такий?
Що то за галас і аплодисменти?
То Дятел (уявіть, співак який!)
Співає без акомпанементу.
Не знати звідки викопав талант
І став цілі галявини збирати,
І всі хвалять: «Без музики - а в такт!»
«А як прекрасно вміє ноту брати!»
«Ще й акапельно! Просто чудеса!»
«Діапазон який - усі октави!»
«І голос он, не те що в Солов`я!»
«Ні, це чудесно! Браво, Дятле, браво!»
А Дятел, вже землі не чує він,
І в кожній ноті мало не злітає.
Такий стоїть у тому лісі дзвін!
Аж тут і Соловейко прилітає:
«А що це є?» - стривоживсь не на жарт.
«Та тихо, ти! І не мішай нам слухать!» -
Усі на нього враз як загудять,
Що Солов`ю аж заложило вуха.
«Не бачиш - всі ми слухаєм концерт?
Послухай сам і хоч-чогось навчися!
Ото співак! А музика! Респект!
Ото вже вміє всього заграниця!»
І Соловей образивсь й полетів,
А Дятел не лишає дивувати...
Аж тут у ліс, з сусідніх вже лісів,
Почали і експерти прилітати.
Послухали секунду і ...втекли,
Лишень таке вони усім сказали:
«До вас спішили, бо розмови йшли,
Що Соловей збирає цілі зали.
А ви нам Дятла! В нас їх повний ліс,
Вони комах товчуть в нас на деревах!
А слухать мусим і кричати «Біс!»,
Бо і комусь дерева чистить треба!
Та справжній спів є тільки в Солов`я,
А де він є давно уже шукаєм.
Поки знайдем - то хоч ця тріскотня,
Нехай хоч дятли за той час співають!»
Отак і ми, не бачучи тих перл,
Що проросли у себе під ногами,
Лиш почитаєм схоже на «модерн»,
Що і зрівнять не можна з солов`ями!
