У цих лісах, як в Бога на долоні:Пливе осіння тепла ворожба,Терпкий димок соснових благовонійЦілує мокру шапочку гриба.В пожежі крон розплавилися роси,Дрібний кришталь роздмухують вітри,Листків кленових вигорілі стосиВстелили плечі темної гори.Верхи́ модрин куйовдять білу вовнуХмарин-овечок в сонній череді,Хтось перекинув з медом діжу повну -На вітах гуснуть промені руді.Церковний дзвін, пронизуючи тишу,Крилом торкає матову блакить.П`янке повітря подихом колишуІ день мені молитвою дзвенить!І осінь тут погожа і прозора,Мов хто розплавив сонячний бурштин.Немов ковчег, загублений у горах,У затінку сховався ветхий млин.
Публікації: Наталя Данилюк
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Чудова віршована картина! Гарні образи, вдо підібране кожне слово... На жаль, осені в Карпатах не бачила, але побувавши талише раз в літку, назавжди закохалася в ті неймовно мальовничі місця.
