Травневі грози. Холодно. Війна?
з рубрики / циклу «СКОРБОТНІ СПАЛАХИ ЗЕМЛІ»
Сичить війна -
Зміюка підколодна!
Вологі очі з відблиском свічі...
Заплющу їх, а та... - повзе кордоном:
Щоб ми гострили сховані мечі,
( тихцем, вночі)
Або вклонились остраху отрути,
Віддавши те, до чого приросли
Серцями і корінням незабутим -
"Голонасінними" ніколи ж не були!
А що коли?
Так холодно...
Мовчать травневі грози,
Лелеки патрулюють на рілі.
Холоднокровні скапують погрози
Із пащі зголоднілої змії.
(А щоб її!...)
Сумує вітер жалібно-мусонний
Розносить вість недобру по хатах:
Що слугам аспіда, не зась - кордони,
Де мирний люд - мішень.
Від так...
Усе частіше згадуєм Христа.
.gif "{#}")
Приємно, Павле!) Хай буде....gif "{#}")
Дуже гарний, мальовничий і щирий вірш. Мальвочко, мені до душі Ваша образність.
