22.10.2013 16:57

для всіх

315

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Осіннє побачення

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Як скотиться в сон світило

Між хмар ультрафіолету,

Ти мужнє обтічне тіло

В стрибку заясниш для злету.

Ген там, край озер сірчаних

Зірвеш кришталеву квітку,

В ній спалах очей коханих

Мій смуток розвіє швидко.

Хоч в кремнієвому лісі

Твій панцир бринить лускою…

Та чом я не рада втісі?

Чому не знайду спокою?

В казкового сну тенета

Потрапила випадково:

Наснилась чужа планета

Блакитна і загадкова.

Ліси вуглецеві дивні…

Дощі – сполук водню цівки…

Ми йшли на емоцій рівні,

Тримаючись за кінцівки.

Ступали в слюди ніжніші

Тумани п’янкі імлисті,

Вслухались до дзвону тиші

В осінньому падолисті.

Тож думкою в неба просинь

З цілунком твоїм пірнаю…

Кажу ж, що наснилась осінь,

А що це таке?  Не знаю…