Останній бій
з рубрики / циклу «Вірші»
Спів пташок зміняється свистом куль,
Затягую ремінь, і вже начистив взуття,
На нас уже суне більшовицький патруль,
В материнських сльозах залишуся я.
Але страху нема, я знаю за що помираю,
Я знаю за що покладе голову кожен з нас,
Та думати про смерть мені все ж таки рано,
Я виродкам цим кулі в скроні припас.
У цьому лісі, я бігав з самого дитинства,
І знаю кожну сосну, кожен горб, кожен яр,
Не дозволю аби ним заволоділи чужинці,
Додам до лісової гами, їхньої крові барв.
Одного за одним відправляю до пекла,
Вже й кулемет мій стріляти втомився,
Був поранений в боротьбі я запеклій,
Але кожен з них своєю кров’ю умився.
Закінчився бій, поволі замовк кулемет,
Багато друзів сьогодні чоло похилили,
Про них не напишуть на шпальтах газет,
Але в моїй пам’яті і досі живуть побратими.
