18.05.2010 18:29
-
621
    
  2 | 2  
 © Маруська

Люди-айсберги

Люди, как айсберги. 

Жизнь – океан.  

Видишь кусочек, а это – обман. 

Правда святая покрыта водой. 

Мрак обвивает ее пустотой. 

Холод в глазах, льдинки в груди. 

Каждый хочет дорогу найти. 

Хочешь – лети навстречу судьбе. 

Хочешь – теряйся в серой толпе. 

Правду узнаешь только тогда, 

Когда повредишь корму корабля. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.10.2015 19:15  Марія Круль => © 

Гарний,правдивий вірш,так буває в житті.

 06.07.2011 18:05  Оля Стасюк 

Дякую за вірш! Він чарівний.

 06.07.2011 18:04  Оля Стасюк => Озей 

Чому? Вірш гарний, закінчений. Рима деяка в останній частині є. Наприкінці схована глибока суть, яку Ви просто не зрозуміли!!! Вірш чудовий!

 19.05.2010 11:35  Озей => © 

По л/айсберги:
Начато произведение красиво, текст литературно-логичный... Но! Стихотворение видется незаконченным. А последняя рифма /тогда-корабля/ - всё-же клякса.