Щось так тихо
І щось так голосно
Розпочався неповний день.
Заторможенії автобуси
Кожну будку сприймають за станцію,
А у сонмі – двадцята стація
І фальшива душа пісень.
Кольорово і непрозоро
Бачить розум четвер і дощ –
Щось учора було із зором
І сьогодні було також.
Ці перфоменси брехно-правди
Б’ють по мізках тупим ковадлом,
А по радіохвилях гетто
Відсилають котлети й конфети
І французькі батони. Смачно?
Смачно-солодко-терпко-лячно
І-задуже-усе-закручено –
Кому, що і за скільки. Влучі ми,
Перифразно спародійовані
І віками недооформлені
недОбитки, недолЮбитки,
недовизначені не(бо)дОжитки.
5.11.2013
