Ірина Червінська-Мандич
Якось усе це не має ніякого значення –
Образи світу у чорних малих закарлючках,
Мов конденсат, що сідає на вікна.
Скільки людей, стільки прагнень сказати: «Он – Я!»
Що є мірилом таланту? Чиїсь вподобання?
Вміщені в книгу канони? Неписані догми?
Де еталон? У якому музеї мистецтва?
Пишеш, словами кричиш у незвідану безвість,
А кожен потрібен собі, але більше – нікому.
4.11.2013
27.02.2014 15:54 Мальва СВІТАНКОВА |
 Чудовий вірш, що ілюструє сучасність! |
05.11.2013 22:16 Оля Стасюк |
|
05.11.2013 00:03 Тадм |
 Класно. Дуже сподобалось. "Що є мірилом таланту?" Те ж саме, що й мірилом краси, тобто нічого :). З останнім рядочком не погоджусь |
04.11.2013 22:53 Ірина Затинейко-Михалевич |
 наче білиий вірш, але думки такі загладжені...з останньою фразою можна посперечатись... |
04.11.2013 22:12 Світлана Рачинська => © |
 вічні питання |
04.11.2013 21:46 Каранда Галина |
 риторично... |
.gif "{#}")