25.05.2010 16:40
529 views
Rating 5 | 1 users
 © Таня Неліпович

Як важко зрозуміти небо,  

Як страшно бачити життя,  

Як шкода, що розтатись треба  

Й піти за обрій, в небуття.  

І знову покоритись долі,  

Померти в полум`ї думок,  

Роздерти груди свої кволі  

І полетіти до зірок.  

А там, поглянувши на землю,  

На вщент зруйновані міста,  

І посміхнувшися всім чемно,  

Розбитись в пеклі!... Самота...  

Так, це вона вбиває щастя,  

Вбиває поглядом надій,  

Розпилює свої напасті  

І боживолить розум твій.  

Вона спотворює реальність,  

Розносить серце на шматки,  

Отруює всім нам свідомість  

І гасить мрій твоїх зірки.  

Так, як важко зрозуміти небо,  

Як страшно бачити життя,  

Як шкода, що любити треба,  

Але нажаль кого - нема!!! 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Проза життя». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Це лиш захоплення тобою...».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Таня Неліпович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо