25.05.2010 16:40
-
624
    
  1 | 1  
 © Таня Неліпович

Як важко зрозуміти небо,  

Як страшно бачити життя,  

Як шкода, що розтатись треба  

Й піти за обрій, в небуття.  

І знову покоритись долі,  

Померти в полум`ї думок,  

Роздерти груди свої кволі  

І полетіти до зірок.  

А там, поглянувши на землю,  

На вщент зруйновані міста,  

І посміхнувшися всім чемно,  

Розбитись в пеклі!... Самота...  

Так, це вона вбиває щастя,  

Вбиває поглядом надій,  

Розпилює свої напасті  

І боживолить розум твій.  

Вона спотворює реальність,  

Розносить серце на шматки,  

Отруює всім нам свідомість  

І гасить мрій твоїх зірки.  

Так, як важко зрозуміти небо,  

Як страшно бачити життя,  

Як шкода, що любити треба,  

Але нажаль кого - нема!!! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!