30.05.2010 18:36
-
648
    
  2 | 2  
 © Таня Неліпович

Проза життя

Десь-колись, в якійсь країні, 

Під небом ніжно-голубим, 

Зустрілись тихо дві людини, 

Зустрілись й просто розійшлись. 

Розійшлись, щоб стрічати світанки 

З некоханими десь у пітьмі. 

Розійшлись, щоб довіку обманки 

Витирали їм сльози рясні. 

І так проживуть вони щиро 

Обмануте ними життя 

Й забудуть вони про те диво, 

Про світле й палке почуття. 


Та в світі любов не вмирає, 

Не згаситься градом образ, 

Мов пагон вона проростає 

Та тягнеться з подивом час. 

І знову зустрінуться двоє 

Під небом таким голубим, 

І сонцем розіллється море... 

Зустріньтеся, щоби зійтись!!! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!