Хотіння

з рубрики / циклу «Емоційні сплески»

Кристалізація хотінь

Процес насправді неймовірний:

Що спершу – так, прозора тінь

Надалі – рух, у чомусь спірний…

Вишукуєш якийсь хоч грунт

Для чергової забаганки

Глузд зразу присікає бунт,

Рятуючи від зрушень планку

Тож переконуєш себе:

Ні, не потрібно, от подумай,

Але свердло в душі якесь

Так наполегливо: й не думай!

І мечешся туди-сюди,

Немов це справді допоможе,

Одвічний потяг до мети

Паплюжити не треба. Зможеш?

Харків, 22.11.2013

Візьміть участь в обговоренні

23.11.2013 23:17 Антоніна Грицаюк

Дуже гарно написано! Немов про кожного з нас!

23.11.2013 18:07 Тетяна Чорновіл => ©

Цікаво Ви розкрили тему! Таке обширне поняття отих наших клятих хотінь! :)) Але якби ми не хотіли, то б не жили! )) Слава Хотінню!!!

22.11.2013 16:09 Тетяна Белімова => ©

Подобається ваша філософська лірика))) Найбільше припало "кристалізація хотінь" - геніально! як на мене))

Усміхнуло. Особливо перший рядок- думав, що це таке - кристалізація хотінь. Але таки цікаво! ))

22.11.2013 12:47 Ганна Коназюк

Гарно...)

Класно)

22.11.2013 11:44 Олена Вишневська

Цікава боротьба між бажаннями і здоровим глуздом))