Не болить від віршів
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Не болить від віршів, не болить.
І не легше, - вірите? – не легше.
На листок, немов на оксамит,
Знов вломила серця, ніби вперше.
Тут - ну, може бути, сто сердець,
Всі – мої, надламані й живучі.
Чи то ліс, чи м’ята, чи чебрець,
Чи одвічна Лорелей на кручі,
Чи із хмар летять прості слова,
Чи то осінь, чи зима, чи літо, -
Я – у них. Я – справжня. Я – жива,
Тільки так, як більш ніде у світі.
Як жила, любила, хтось любив, -
Чи то сповідь, чи якась спокута…..
Я не знаю музики цих слів,
І не зможу, певне, осягнути.
Але ж я ще дихаю, живу,
І карбую в серці кожне слово.
Відірвусь на мить… Нап’юсь дощу….
І спочатку, далі, далі, й знову!
Сто життів проходять кожну мить,
Але всі – чиїсь чужі дороги.
Не болить від віршів. Не болить.
Та й не легше, - вірите? Нітрохи.
