Каранда Галина
Не навчилася брехать… - ледащо!
Ледве привідкрила серце… - нащо?!
Я швиденько спеленаю душу,
Заховатись її, кляту, змушу.
Слова на вітрі тріпотіли нишком.
Напевне щирості було з лишком.
Що полетіло – не вернЕш – знаю.
Що заслужила – мабуть, те й маю.
***************************
Бунтує розум вже сердито, зріло.
Думки знов зграєю ворон обсіли.
Клюють. Болить. І серце трохи стисло.
А на душі негарно так. Кисло…
6.10.2011 р.
06.10.2013 18:09 Світлана Рачинська => © |
 Тривожно... |
06.10.2011 23:35 © ... |
дякую всім! |
06.10.2011 23:34 © ... => Микола Щасливий |
те,що треба! дякую! |
06.10.2011 23:01 Микола Чат => © |
 Схоже на крик змученої душі. |
06.10.2011 20:57 Сашко Новік |
 Кисло? то баланс рН порушений))) |
06.10.2011 20:19 Микола Щасливий => © |
 Галино, як фото? ))) P. S. Горобці теж були гарненькі. |
06.10.2011 18:44 Оля Стасюк |
 Згодна, песимізм форевер... Що ж, гарно... |
06.10.2011 17:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Депресняк то шо нада! Щось нас останнім часом на ворон потягло. Вірш болючий! Виходьте вже з цього стану! ((((( |
