Пі - Падіння Деградація Занепад
Ти будеш жити
за тими пагорбами смути
нескореність
а далі
обрій
найвища проба гідності
ти будеш жити
за тією гранню
не має влади смерті божевільна тінь
там час уже невладний над тобою
лише іди
лише не зупинись на півдорозі
не загубись в холодній мряці почуттів
а я молитимусь
як не моливсь ніколи
долаючи з останніх сил
свою байдужість
зверхність
і постійну втому
не до святих молитимусь
до власної душі
ти будеш жити
26.11.2013 01:19 Марієчка Коваль |
 да, святе діло молитва. сильне почуття у вірші. класно. |
25.11.2013 23:42 Тетяна Белімова => © |
 Чудова поезія, пане Пі! Найбільше сподобався останній рядочок, винесений у вигляді висновку. І звісно, молитовний настрій, загальна піднесеність мови. |
25.11.2013 16:42 Тадм |
 сподобалось |
25.11.2013 10:49 Ірина Червінська-Ман... => © |
 неоднозначний вірш... пагорби смути... лише не зупинись на півдорозі... щось у цьому є |