Сповідь ветерана
Ви з німцями подружили,
Дарунки від них хапали,
Мені ж забути несила
Клубівку й Пізнопали.
Спалені наші села,
Міста у страшних руїнах,
Сирітство дітей невеселе,
Сплюндровану Україну.
Болять все частіше рани,
Війни невигойні знаки,
І друзі мої ветерани
У снах ще біжать в атаки,
Беруть плацдарми ворожі…
Війну я забуть не зможу.