Тадм Про сучасне мистецтво
Одноосібний культ хотінь
Розбещеність – прерогатива
Сумління докори – лиш тінь,
Коли уява надто хтива….
Естетизація жахів,
Кохання десь на грані скону
Щодо краси… бракує слів
В сторонці корчиться від болю….
Мистецтво ж де поділось? Так…
Розгледіти не вмію мрію…
І примітивний надто смак?
Я справді щось не розумію…
Харків, 11.12.2013
12.12.2014 13:28 Ем Скитаній => © |
 цікаві спостереження... |
13.12.2013 19:48 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно написали! А чого Ви переймаєтесь тим? Нехай собі! )) |
13.12.2013 09:49 Світлана Рачинська => © |
 ЦІкаво про мистецтво! Чудово! |
12.12.2013 15:38 Оля Стасюк |
 Не знаю щодо розбещеності, у класиків її теж достатньо, але з незрозумілістю - згодна! красивий вірш. |
12.12.2013 14:43 Ганна Коназюк |
 ))) Написано те, що дуже часто відчувають всі, але одні про це говорять, а інші мовчать - бояться зізнатись...))))))) Сподобалось! |
12.12.2013 14:10 Суворий => © |
 Раджу в тему почитати Аркадий Аверченко Ихневмоны. Один з найулюбленіших фейлетонів... |
12.12.2013 13:51 Олена Вишневська |
 Я також іноді не розумію сучасної мистецької краси))) Але так, мабуть, було завжди. На кожну красу знайдеться її поціновувач ))) Нічого не вдіємо, творчі плоди - це як дань часу, нічого не проходить безслідно... |