Згадала влада про село
Згадала влада про село
Запізно…
Бо вже загинуло воно.
Так слізно…
Де те населення сільське?
Тікає…
Говорить молодь: "Я -- міське!"
Тож право має.
Не знає люд де голови схилити--
Серце крає…
На прожиття в селі де заробити?--
В душі лунає...
Лише руїни влади залишають--
Ламають.
Ото ж бо -- гідність та довіра де?
Не мають!
Де комплекси молочні та м"ясні?
Руїни...!
Де птахофабрики сільські?
Руїни...!
Де школи, дитсадки та магазини?
Руїни...!
Дороги всі: сільські, міські --
Руїни...!
Болить. Таке у нас життя
Примарне.
Страждає любий мій народ.
Безкарно.
Але в душі плекається відродження надія,
Серце чекає теж на цю подію.
Здійсняться, неодмінно, наші мрії!
Лише від цього почуття радію.
