20.12.2013 00:00

для всіх

413

2 | 2

 © Віра

Зустріч

Розплющ свої світлі голубі очі, усміхнись сонцю за вікном, потягнись так сонно, позіхни, примружся від теплого проміння, що проникає крізь скло, обігріває, дарує радість – прокидайся. Піднімись із тепленького та зручного ліжечка, підійди до вікна, помилуйся ранковим трохи сонним містом-столицею, яке, так як і ти, примружилось під синявою неба. Запусти руку в неслухняне волосся, повільним легким рухом приведи його до порядку. Розправ руки потягуючись. Подумай про щось добре - усміхнись світу за вікном. Лиш трішечки сонно потопай у ванну. Холодна вода швиденько прожене остатки солодкого сновидіння, що з надією ховалось за кутками, намагаючись приворожити, прикликати до ліжка.

Готуючи сніданок тихенько підспівуй:

Oh, why you look so sad?

Tears are in your eyes

Come on and come to me now

Don`t be ashamed to cry

Let me see you through

`cause I`ve seen the dark side too

When the night falls on you

You don`t know what to do

Nothing you confess

Could make me love you less

I`ll stand by you

I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you

I`ll stand by you…

Маленька чорна завершить процес завантаження свідомості. І ти помчиш дописувати свої алмази, свої золоті самородки – своїх дітей, що живуть у твоїй голові, приносячи тобі стільки радості. Радій кожному реченню, кожній фразі та маленькому словечку народженому в твоєму ноутбуці.

Будь вільним від усього та усіх, будь таким, якого тебе ніхто не знає – будь собою! Зроби ще одну каву, чорну-чорну без жодної ложечкою цукру. Закинь пережувати грудку шоколаду. Почекай, щоб розтопився, насолодись його ніжною ноткою смаку, яка так контрастує із чорною гіркотою. Усміхнись – ти ж любиш шоколад. Продовжуй писати…

Десь за сотні кілометрів прокинусь я. Захмарене небо не даруватиме тепла чи радості, лиш час-від-часу кропитиме перехожих на вулиці дрібним холоднуватим дощиком. Сонно-сонно я проведу ранкові процедури прокидання-вмивання. Поснідаю з тихою мелодією, що звідкись приплелась у мою голову та уста:

And when...

When the night falls on you, baby

You`re feeling all alone

You won`t be on your own

I`ll stand by you

I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you

I`ll stand by you

Take me in, into your darkest hour

And I`ll never desert you

I`ll stand by you

I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you

I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you

I`ll stand by you.

Вигляну на ще сонне старе місто – і це подарує мені радість.  Я люблю його – ці старі вулиці, де, добре прислухавшись, чути звуки коляски та голос погонича; старі історії, що витають між холодними сірими мурами; людей, що снують під цим захмареним небом; навіть запах кави, що розноситься зі численних кав‘ярень проноситься над головами прохожих, розливається між будинків та лине у далеч неба…

Я закутаюсь у плащ і кинусь у море мініатюрних крапель, що падають нам на голову з неба –  піду гуляти. У вухах звучить знайома пісня, тепер вже із горошин-навушників:

...I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you

I`ll stand by you…

Сумно, мені сумно…

А потім вийде сонце. Легенькими рухами порозпихає важкі сірі хмари, що засіли над дахами кам’яниць, пропхає свою жовту попу і всядеться над площею простягнувши мені свої долоні – обійме, так наче людина, примружившись я навіть побачу світлі голубі очі та радісну усмішку, але потім зрозумію, що це всього лиш та аж – мій найкращий друг – сонце.

А потім, ближче до обіду я порадую себе фруктовим чаєм та грудкою шоколаду з солодкою молочною ноткою, в одній із маленьких кав’яренок, де лунатиме:

And when...

When the night falls on you, baby

You`re feeling all alone

You won`t be on your own

I`ll stand by you

I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you...

Легко та ніжно старий день переродиться у день-дитя, що принесе щось нове зі собою у світ...

А за кілька днів, можливо, довше, прогулюючись зимовим холодним днем я у натовпі побачу сонце, що зійшло із сірого неба на землю. Милуватимусь, дивуватимусь як воно тут потрапило, як змогло вирватись із сніжних оков олов’яного неба. По часі я зрозумію, що то перехожий – всього лиш та аж – приїжджий із столичного гамору життя. Світлі голубі очі та радісна, зовсім не зимова, усмішка наче проміння сонці обійме та зігріє, а в голові знову пролунає:

I`ll stand by you

I`ll stand by you

Won`t let nobody hurt you

I`ll stand by you

Take me in, into your darkest hour

And I`ll never desert you

I`ll stand by you…